Забыли пароль?
далее следует некоторая информация...



СВЕЧА - Главная arrow Публикации (Статьи) arrow Огнеопасно! arrow Ольга Новикова - Чим небезпечний перехідний вік? (статья на украинском языке)
Ольга Новикова - Чим небезпечний перехідний вік? (статья на украинском языке) Печать E-mail
23.04.2014 г.

Перехідний вік – це період  особливих психологічних та фізіологічних змін дитини, яка на порозі дорослого життя.  Найчастіше тривалість  перехідного віку визначається  як період з 12 до 18 років, але може бути й індивідуальною. 

Більшість батьків хвилює питання «Чим небезпечний перехідний вік?»,  «Як допомогти дитині пережити цей час без негативних наслідків?».  Це хвилювання не є безпідставним.  Адже зі словом «підлітковий» дедалі частіше  приживаються слова, які викликають занепокоєння:  підлітковий алкоголізм, підліткова злочинність, підліткова вагітність, підліткова смертність…   

Найчастіше це спричинюється суперечностями у внутрішньому світі підлітка:  Н

1.         Бажання бути самостійним, вийти з-під опіки дорослих.   У перехідному віці дитина прагне незалежності, але водночас нездатна передбачити її наслідки.   

2.         Емоційна нестабільність.   Різкі перепади настрою, вразливість, через загострене відчуття справедливості підліток швидко «закипає», не стримує гніву. 

3.         Звичні норми і стандарти переоцінюються.  Переконання перевіряються на міцність і «практичність».  Підліток схиляється до формування власної думки, яка не залежить від інших.  Пробує нове, незвичайне, заборонене.

4.         Критичне ставлення до себе, що призводить до низької самооцінки.  Це штовхає підлітка до самоствердження, часто за рахунок інших.

5.         Відчуття самотності, пошук прийняття, переважно у колі ровесників.

І ось, у сина чи доньки «прокльовуються» перші ознаки перехідного віку.   «Будемо боротися», - вирішують батьки, і починають використовувати весь свій арсенал, на який тільки здатні.  Коли вмовляння і нотації не допомагають, в хід ідуть погрози, заборони, скандали.  Саме тут і криється небезпека:  рідний дім стає для підлітка не затишним пристановищем, а ворожим місцем, куди йти не дуже й хочеться.  Тому так часто підлітки втікають з дому.  «Що я їй поганого зробила? Я ж хотіла, як краще!» - плаче мати, донька якої після чергового скандалу залишилася ночувати у подруги.

            Чого ж очікують підлітки від дорослих?  Спробуємо розібратися. Уявімо, що перед нами – небезпечний  висячий міст, який  бачимо вперше.  Оминути його неможливо,  ви робите перші кроки.  Найбільше, чого би ви хотіли в цей момент – щоб поряд опинився мудрий провідник, взяв вас за руку і пішов разом з вами.   Переходячи з дитинства у доросле життя, підліток хоче бачити у дорослому мудрого провідника, який не словами, а життєвим прикладом заслуговує на  довіру та авторитет.   Провідника, який поряд, який тримає за руку і підіймає, коли він падає.  Який розуміє його страхи і хвилювання.  

Саме нерозуміння того, що відбувається з дитиною, робить батьків нездатними допомогти їй.

            Якби дитина могла збагнути і правильно висловити все те, що вона переживає у «перехідному» віці, вона могла би написати своїм батькам такий лист:

 

Добридень,  тату і мамо…

 Я вирішив написати вам листа, щоб ви могли краще мене зрозуміти.   Це те, чого я очікую від вас у такий непростий для мене період.

            Ви називаєте мене «синочком», але я вже відчуваю, що перестаю бути маленьким хлопчиком.  Це мене і лякає, і наповнює  радістю.  Я прагну самостійності і боюся її.   Я хочу бути дорослим, але в той самий час не хочу брати на себе відповідальність.   Через це я часто ображаю вас, кажучи: «Без вас обійдуся!» або «Не лізьте в мої справи!»   Насправді я так не думаю, але мені тяжко, коли ви продовжуєте в усьому опікати мене як маленького, ніби я сам не здатний зробити самостійний крок.   Не говоріть, що я став черствим чи байдужим.  Це не так. Якби ви зазирнули у мої думки, ви би побачили, скільки раз я шкодував про свої слова, якими ранив вас. 

Вчора, мамо, ти сказала мені: «Ти став нестерпним!», бо я відмовився вийти до гостей.   Тоді я був дуже засмучений своїми негараздами…  Скажеш, які можуть бути негаразди в чотирнадцять років?   Того дня зі мною трапилася купа неприємностей у школі.  Я не знав, як впоратися з гнівом та відчаєм, які нахлинули  на мене.  Але ні ти, ні батько не спитали, що робиться у моїй душі.   Ви бачили в мені вперту дитину, яка відмовляється виконати вашу волю.  Ось я й ховаю свої переживання за масками насмішок та легковажності.

Прошу вас, допоможіть мені – ввечері присядьте на край мого ліжка та спитайте, як пройшов день.  Спочатку я не буду вам довіряти свої таємниці, звичайно…  Але якщо з часом переконаюся, що ви всерйоз  цікавитеся моїм життям, щось та й розповім…  Якщо ви готові вислухати мене до кінця..

«Ти зовсім облінився!» - чую багато разів  на день.   Так, мої успіхи в школі залишилися позаду, але причина цього не завжди лінь.  Чи можете ви мені повірити, що мені просто буває тяжко зосередитися?  Я сам не знаю, що робиться з моєю пам’яттю та увагою.  Ви говорите, щоб я думав лише про навчання.  Але як мені це зробити?  У моїй голові безмежна кількість суперечливих ідей… мені слід багато що переоцінити та зважити.   Тому що я вже не можу, як у дитинстві, бездумно ковтати все, що мені кладуть до рота…  А ще крім цього – ця втома…   Я частіше втомлююся через психологічні та фізіологічні навантаження.  Допоможіть мені справитися з цим всім.

            Ви шоковані моїми «експериментами»?  Так, я експериментую з цінностями, які ви мені прививали з дитинства, я починаю порушувати правила, щоб дізнатися, чи насправді це матиме наслідки.  Я перевіряю на міцність ваші переконання, і бачу, що дуже часто ви здаєтеся, йдете на компроміс із власною совістю, заради користі або через страх.   Ви кажете, щоб я не повторював ваших помилок…   але як мені навчитися цьому?     Покажіть вашим життям, вашими вчинками, що є головним, а що – другорядним.  Продемонструйте мені на власному прикладі справжні цінності, заради яких варто боротися. 

            А ще… досить часто у мене виникає питання: заради чого я живу?   «Підліткова депресія», - скажете ви.  Але хіба пошуки сенсу – це обов’язково депресія?  Іноді мені здається, що сенс людського життя полягає у тому, щоб заробляти і витрачати гроші.  Якщо ні, переконайте мене в протилежному.  

            Чи можете ви мені повірити, що дуже часто мені хочеться втекти від самого себе?  Я ненавиджу себе за те, що не можу бути таким, як хочу.  Тато, мені так потрібна твоя підтримка, коли я відчуваю себе ганчіркою, ні на що не здатним…   Ти говориш, що турбуєшся про мене, їздиш на заробітки, тяжко працюєш, щоб забезпечити моє майбутнє…   Але мені більше за все зараз потрібно, щоб ти був поряд, навчаючи мене життєвої мудрості, показуючи, що означає бути чоловіком, батьком.   Можливо, завдяки  твоїм поїздкам на заробітки я буду навчатися в елітному ВУЗі, але так і не навчуся найважливішим речам, яким повинен був навчити мене ти…

            Тату, мамо!  Я написав вам цього листа, щоб ви могли дізнатися, що відбувається зі мною.  Я знаю, колись ви були такі ж самі, як я…  тому сподіваюся, що ви зможете зрозуміти і допомогти.

З любов’ю, ваш син.

 

_____________________________________________

Наостанок, декілька питань для роздумів:

-           Скільки часу я приділяю щодня для спілкування з сином, донькою?

-           Що відбувається частіше:  я даю можливість своїй дитині висловити  думку, пояснити щось, чи перебиваю, доводячи своє?

-           Як я реагую на неправильну поведінку дитини?  Чи усвідомлюю, що ці реакції  стануть для неї прикладом для наслідування?

-           Чи бачать мої діти, що я сам (сама) дотримуюся правил,  виконання яких вимагаю від них?

-           Чого я очікував (ла)  від своїх батьків, коли переживав (ла) перехідний вік?

 

Ольга Новикова
миссионер, детский служитель

 
« Пред.   След. »
 

Пожалуйста, ответьте на вопрос...

Приносит ли пользу этот сайт?


"Свеча" - христианский электронный журнал