Забыли пароль?
далее следует некоторая информация...



СВЕЧА - Главная arrow Публикации (Статьи) arrow Сказки на ночь arrow Ольга Новикова – Детская сказка на украинском языке «Незвичайне плавання»
Ольга Новикова – Детская сказка на украинском языке «Незвичайне плавання» Печать E-mail
18.07.2012 г.

Максим прийшов зі школи без настрою.  Сьогодні з ним трапилися неприємності, - у вигляді двох контрольних і фізкультурного кросу.   А попереду була ще й купа домашнього завдання, про яку й думати не хотілося!

Зрадівши, що вдома нікого, Максим скинув рюкзак, взяв пульт і вмостився на дивані.  «Подивлюся «Тачки», а потім за уроки», - вирішив він. 

Та через хвилину відчинилися вхідні двері. У кімнату влетів Юрчик, молодший брат.  За ним увійшла, втомлено посміхаючись, мама. 

Юрчик був чимось дуже схвильований.

-  Якби ви бачили, вони пливли як справжні!  Вітер дув у вітрила, і вони пливли!  Зроби мені такого кораблика!

Мама пояснила Максиму:

-  Ми йшли з дитячого садочку, а на сусідній вулиці хлопці гралися саморобними корабликами у струмку.  Юрчик побачив та й собі захотів.  Зроби йому кораблика, нехай побавиться.

Від нетерпіння Юрчик аж підскакував на місці:

-  Максимчику, будь-ласка. Я  тобі всі свої наклейки із Суперменом повіддаю, якщо хочеш.

-   Потім, - з неохотою пробурмотів Максим, - мені ще уроки вчити.  

-  Потім  стемніє, а я хочу вже сьогодні його пустити у струмок! – не здавався брат.

-   Ну, добре.  Неси аркуша.

Максим взяв аркуша, раз-два, і – паперовий кораблик готовий!

- Тримай!

-   Я не такого хочу, – розчаровано промовив Юрчик. –  Він не схожий на справжній! Я хочу з вітрилами!

-  Що?! Ще скажи, з мотором!  Не буду я тобі нічого робити!

Юрчик був не з слабких.  На його очах майже бриніли сльози, але він стійко продовжував  штурмувати брата.

-  Макси-и-им, будь-ласка!

З кухні почувся голос мами:

-  Максим,  тобі ж не важко! Допоможи Юрчику!

Нарешті Максим змирився:

-   Гаразд, ходімо, пошукаємо в гаражі, з чого корабель будемо робити.

У гаражі хлопці знайшли  декілька дощечок, дріт,  молоток і цвяхи.

Максим абияк обкрутив дротом дощечки, потім прибив їх цвяхами.   Юрчик зачаровано спостерігав.

Раптом він тицьнув пальцем на щілину в дні:

-   Сюди ж вода затече!

- Не затече! – Максим поспішав.  Хотілося скоріше повернутися до своїх справ.  Вірніше, до мультфільмів.  

-   А це буде щогла!  - Максим узяв трохи пластиліну, приліпив його на дно кораблика, а на пластилін прикріпив олівець. 

-   Не впаде? - переживав Юрчик, дивлячись, як хитається «щогла».

-  А чого їй падати?  Нормальна щогла! Зараз ще вітрила зробимо, і корабель готовий!

Знайшовши якогось прим’ятого папірця, Максим проколов його олівцем.  Закріпив «вітрила» пластиліном,  щоб трималися.

- Ось тобі твій корабель.  

Чесно кажучи, він був схожий на якусь розвалину.  Але довірливий Юрчик був вдячний і за такий.

-  Класний!  Ой, а штурвал? Я хочу солдатика поставити, він буде капітаном. А капітану штурвал треба!

-  Як ти багато знаєш!  Без штурвалу попливе! – буркнув Максим.  – Зараз сам побачиш!

 Image

Хлопці вийшли надвір.  Весняний вітерець дмухнув у їхні обличчя.  А ось і струмок.  Жвавий, веселий, дзюркотливий.  

-   Опускай його на воду, - Максим простягнув кораблика брату, аж раптом… почав відчувати, що кораблик стає все тяжчим і тяжчим.  Що це?!  Корабель збільшувався на очах!  

-   Ой-ой-ой-ой-ой! – закричали брати. Та це ж не корабель збільшується, а вони зменшуються!   Вмить кораблик опинився у воді, а Максим та Юрчик... прямо на його палубі.   Струмок  поніс кораблик все далі від дому.

Максим злякано озирався навколо.  Юрчик чомусь зовсім не боявся:

- Ух ти! Він справді пливе!

- Ти що, не бачиш, що з нами сталося?  - сердито крикнув Максим.   – зараз нас занесе у якусь яму!  Треба вибиратися звідси! Стрибаємо!

Але зістрибнути з корабля було неможливо – занадто швидко вирував потік води.

Вітер щосили подув у вітрила, захитавши олівець-щоглу у різні боки.  Корабель почав крутитися, немов пес, який намагається вкусити себе за хвіст.

- Щогла на нас падає! – закричав Юрчик.

Максим швидко підскочив до того місця, де олівець був приліплений пластиліном до дна корабля.  Треба закріпити його!

- Допомагай мені, Юрчику!

Але було пізно, щогла перекинулася та зникла за бортом. 

З’явилася нова проблема – через щілину в дні почала набиратися вода. 

-  Ми зараз потонемо! – злякався Юрчик.

«Зробив корабель, називається,  - з прикрістю подумав Максим. – от тепер і маєш!» 

-  Пластилін! У нас є пластилін! Давай заліплювати тріщину!  - почувся голос брата.

Хлопці прийнялися за роботу. 

Несподівано кораблик струсонуло і він зупинився. 

- Фу-у… - скривився Юрчик, затуляючи носа, - чим це смердить?

-    Зараз погляну, що сталося! – сказав Максим.  - А, зрозуміло, кораблик застряг між камінцем та пляшкою з-під горілки.   А це що таке?!  

Над струмком  нависла величезна тінь якогось чудовиська.  

-   А-а-а-а! Ховайся!!!!  - зарепетував Максим.

-   Куди?  - розгубився Юрчик, - тут немає каюти!

 Image

Тим часом чудовисько  наближалося!  Почулося дивне хлюпання.   Максим обережно визирнув з корабля.  Рудий кудлатий пес розміром з трьохповерховий будинок хлебтав воду із струмка.

«Тільки би він не надумав купатися» - з острахом подумав Максим. 

На щастя, пес повернувся та побіг собі.

- Все гаразд, не бійся, це пес воду пив.

-   Я теж хочу пити, - жалібно сказав Юрчик, - можна я поп’ю…. із струмка?

-  Ти що! Подивися, що у ньому плаває!

-  А що плаває? – Юрчик визирнув за борт.

 Справді, в струмку був усякий бруд: недопалки, пляшки, целофанові пакети, якесь  ганчір’я…   По воді розтікалися різнокольорові розводи.  Юрчик зітхнув:

-  Ех, як пити хочеться!  Що ж робити? От  якби тут, на кораблі, був капітан!  Він би щось придумав! 

Несподівано Юрчик обернувся до Максима і урочистим тоном промовив:

- А хочеш, ти будеш капітаном?   Ти будеш командувати, а я буду все виконувати, все, що скажеш!  І ми виберемося звідси! 

Максим соромився зізнаватися у тому, що він і уявлення не має, як їм вибиратися.  Він задумливо розглядав брата. Юрчиків чуб зовсім змокрів і кумедно прилип до лоба, а ніс та щоки були замурзані, наче у бродяжки.  Сірі Юрчикові очі з очікуванням дивилися на Максима. 

-  Ти знаєш… Юрчик… - почав був Максим, аж тут звідкись почулися голоси:

-  Дивись, на кораблик схоже!

-  А, ну його!  Ідемо!

-  Та зачекай! Його можна доробити і буде непоганий корабель!

Брати тісніше притиснулись одне до одного.

-  Давай покличемо, може, нас врятують? – прошепотів Юрчик.

Максим не встиг відповісти.  Щось плеснулося зовсім поряд, а до кораблика потяглася велетенська рука.

-  А-а-а-а-а! – закричали Максим та Юрчик.

- Синку! – донеслося з висоти.

Максим розплющив очі і побачив над собою стурбоване мамине обличчя.

-  Мамусю, це ти!  - вигукнув Максим і кинувся її обіймати, - а мені тут таке наснилося!

Збоку стояв похнюплений Юрчик:

- Ти обіцяв мені корабель зробити, а сам заснув!

Максим обійняв і брата:

- Юрчику, я зроблю тобі корабель! Буде як справжній, з вітрилами, каютою та штурвалом!   Візьмемо солдатиків, твого улюбленого, нехай капітаном буде!  А спочатку ми струмка почистимо!   І у подорож!  Ти згоден?

-Згоден! - засяяв Юрчик від радості і здивування.

 

Ольга Новикова
детский писатель
Сарны (Украина)

иллюстрации: Ольга Новикова

 

 
« Пред.   След. »
 

Пожалуйста, ответьте на вопрос...

Приносит ли пользу этот сайт?


"Свеча" - христианский электронный журнал